10 жахливих археологічних відкриттів людських жертвоприношень

Лют 13 • Люди • 649 Переглядів • Немає Коментарів до 10 жахливих археологічних відкриттів людських жертвоприношень

12345 (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Loading...

Людські жертвоприношення є найбільш жахливим аспектом нашої спільної історії. Багато науковців вважають, що жертовні практики людства були не так поширені, як це прийнято вважати, але насправді прикладів цих історичних фактів дуже багато, і археологічні знахідки все частіше підтверджують це; більш того, у деяких державах людські жертвоприношення практикуються і нині.
Багато жертовних історій виникали внаслідок взаємодій протиборчих держав, і декотрі з них були задокументовані тими людьми, які і здійснювали ритуали.
Пропонуємо зосередити увагу на деяких археологічних знахідках і отриманих висновках та розглянути 10 шокуючих відкриттів людських жертвоприношень.

10. Масові жіночі жертвоприношення в Китаї

183860331-e1389831567741

Епоха Неоліту у Китаї тривала 8000 років, починаючи з 10000 року до н.е. Цьому доісторичному періоду характерні доместикація (одомашнення тварин, переважно свиней) та становлення сільського господарства. Кочові мисливці збиралися в одному місці і створювали співтовариства — так звані ферми. Чудова розписна кераміка цього періоду, яку було знайдено вздовж річки Хуанхе, є важливою віхою у культурному і творчому розвитку Китаю — ці керамічні вироби помітно відрізняються від посуду для повсякденного використання.
Кінець епохи Неоліту характеризувався не лише одомашненням тварин, але й розвитком великих кам’яних міст, одним з яких був заселений близько 4300 років тому Сімао. Саме під час розкопок руїн цього давнього міста археологи зробили жахливе відкриття — 80 людських черепів без будь-яких інших частин тіла у полі зору. Подальше дослідження цих черепів дозволило зробити висновки про те, що вони належали молодим жінкам, які були вбиті насильницькою смертю — обезголовлені тупим предметом. Дослідники вважають, що ці бідолашні жінки, ймовірно, належали ворожим групам і стали жертвоприношенням у рамках урочистих заходів, присвячених заснуванню великого міста.

9. Раби вікінгів

186755728-e1389831549465

Можливо, насправді вікінги й не були настільки жорстокими і дикими, як це прийнято вважати, але фольклорні дані, що підтверджують це, базуються не лише на творчості, але і на конкретних даних, тобто на історичних фактах.
Увірвавшись до Європи, вікінги викрадали людей з розграбованих селищ і приводили їх до Скандинавії у якості рабів. Жінки перетворювалися на секс-рабинь, а дітей, які народжувалися від них, вікінги або віднімали як своїх власних, або перетворювали їх ще на одне покоління рабів.
Але на цьому дикість і жах тогочасних традицій не закінчуються: під час археологічних розкопок у Флакстаді (Норвегія) було знайдено декілька колективних могил, кожна з яких містила по 10 людей, деякі з котрих були обезголовлені. Подальші дослідження з’ясували, що поховані у цих могилах люди були рабами померлого господаря, яких спеціально вбивали і ховали разом із ним у якості «подарунка».

8. Давні жертвоприношення у Судані

134177476-e1389834121734

Неоліт, дійсно, був переломним моментом в історії людства. Одним із свідків цих революційних подій став Шенді — місто на заході Судану. Шенді був розташований на родючих землях поруч з річкою Ніл, це давало змогу громаді одомашнювати велику кількість тварин, яких використовували переважно для молока і шерсті, а не для м’яса.
Традиції поховання померлих цього міста також відрізнялися оригінальністю — наприклад, поруч із небіжчиком клали поліровані сокири, кам’яні кільця тощо.
Траплялися тут також, хоч і досить рідко, і жертвоприношення. Команда французьких дослідників у селі Ель Кадада, що знаходиться у долині Нілу, під час розкопок знайшла гробницю, у якій знаходилися трупи двох людей — чоловіка і жінки, повернуті один до одного обличчям, а також тіла собаки та двох кіз. Знахідка датується приблизно 3700-3400 роками до н.е., тобто сталося це десь на 2000 років раніше, ніж жертвоприношення, зроблені недалеко від Міргіси — єгипетського міста в сучасному Судані — де були знайдені поховання обезголовлених жертв, датовані 1800 роком до нашої ери.

7. Храм Моче у Перу

640px-Dios_Aiapæc

Земля Перу до інків була домом для представників багатьох інших цивілізацій, у тому числі, й Моче — войовничого північного народу із складною і особливою культурою. Процвітала епоха Моче у період між 100 і 800 роками н.е.
Вершиною соціальної ієрархії були воїни і священики, що мали надзвичайно широкі повноваження у порівнянні із нижчими класами. Вважалося, що війна і релігія тісно переплетені і не можуть існувати один без одного.
Воїни приводили поневолених до цегляних або глинобитних храмів, де священослужбовці, в свою чергу, контролювали смерть бідолах, яких приносили у жертву. Ці жертовні практики були надзвичайно поширені, факт того підтверджують знайдені фрески, на яких зображені оголені і зв’язані вбиті чоловіки.
Однією з найбільших знайдених нині руїн є великий глинобитний цегляний комплекс Хьюгас де Моче, що складається з декількох храмів. Саме тут було знайдено близько 70 жертв. Археологи вважають, що ці люди були з далеких країн, а отже, не користувалися жодною повагою місцевого народу, тому їх черепи були перетворені на чашки, а тіла зметені до кювету та спотворені стерв’ятниками.

6. Діти інків під впливом наркотиків

 

Народ інків також залишив по собі спадщину людських жертвоприношень, зокрема дитячих. На території цієї величезної імперії, що простягається від центральної частини Чилі до південної Колумбії, проживали не лише інки (хоча їх численність була великою — близько 100 000 людей), але й велика кількість представників інших народів. Але чому інки вважали, що їм треба принести в жертву саме своїх дітей для того, щоб заспокоїти богів?
Справа в тому, що територія народу не відрізнялася сприятливими умовами — сурові зими, високі гори, посушливі літа, безкінечні стихійні лиха, які не сприяли гарному врожаю, що загрожувало знищенням всієї цивілізації. Тому інки вважали, що саме смертю своїх дітей можна розжалобити богів. Свідченням цього стали добре збережені муміфіковані останки тіл трьох дітей, знайдені близько вулкану Льюльяйлько на межі Чилі і Аргентини. Мумії цих дітей були свідченням жахливих обрядів жертвопринесення — перед смертю упродовж тривалого часу бідолахи піддавалися отруєнню алкоголем та наркотиками (кокою). Найстаршій дівчинці було усього 13 років, археологи дали їй ім’я Дівчинка Льюльяйлько.
На відміну від кровопролитних ритуалів, наркотики повільно знищували дитячі організми, заспокійливо діючи на психічний стан жертв — таким чином інки просили богів зглянутися та надіслати їм поліпшення природних умов.

5. Поховання немовлят у банках

640px-Jar_burial

Банки із мертвими новонародженими дітьми знаходилися археологами у різних містах світу у різні часи. Цей тривалий звичай поховання притаманний, зокрема, деяким частинам сучасної Африки у епоху неоліту. Міцна банка втілює уособлення материнського черева, що свідчить про її надійність і безпеку. Історики вважають, що немовлята епохи неоліту, знайдені у банках — не просто поховані мертві діти, а жертви ритуальних вбивств. Ці вбивства були скоєні для спроби запобігання посухи та стихійних лих, оскільки погодні умови цієї частини Африки були, як правило, несприятливими для вирощування врожаю, тому вбиті та «законсервовані» малюки були так званою данню богам.

4. Мінойці

640px-Knossos_bull (1)

Мінойці — цивілізація бронзового віку (3000-1100 роки до н. е.) на острові Крит,поблизу берега Греції. Писемність цього народу, відома як «лінійна писемність А», досі остаточно не розшифрована вченими. Незважаючи на те, що культурний розвиток мінойської цивілізації прийшов в занепад після приголомшливого виверження вулкану, що зруйнував значну частину Криту, археологи впевнені, що мінойці були надзвичайно розумним та розвинутим народом, характеризувалися високим рівнем гендерної рівності та наявністю передових (звісно, для того часу) технологій. Але навіть такий високий культурний рівень цієї цивілізації не вплинув на появу жахливої ритуальної жорстокості — жертвоприношення та канібалізму, поширених на дітей. Цей шокуючий факт підтверджують релігійні картинки того часу (оскільки писемність мінойців досі не розшифрована), на яких зображені релігійні жертвоприношення. Крім цього, після розкопування одного з мінойських будинків археологами було знайдено масове жертовне поховання дітей, причому тіла малюків були позбавлені нутрощів, можливо, через канібалізм.
Втім, деякі науковці вважають, що ці знахідки — лишень наслідок початку занепаду культури мінойців, пов’язаний із тривогою, що охоплювала людей у ці часи.

3. Британські жертвопринесення

640px-Lindow_Man_04

Кельти увійшли до Британії близько 700 до н.е. та захопили найкращі території, поступово асимілюючи набагато менш розвинуте первісне населення. Кельти створювали великі поселення, які складалися з невеликих селищ або окремих господарств. Британські кельти шанували війну, бенкети, верхову їзду. Як і інші язичники, кельти приписували магічні якості сонцю, небу, морю і природним явищам, розвинені культові ритуали кельтів відбувалися в спеціальних священних печерах , включали багаті приношення (їх археологи часто знаходять на дні річок, боліт і озер) , а в особливих випадках (сувора погода , неврожай , голод) допускали і людські жертвоприношення.
Знайдені в європейських болотах численні людські тіла вказують на традицію ритуальних вбивств. Прикладом цього є знайдений під час розкопок у 1981 році труп людини, який археологи охрестили Тріщинуватий Фред . Було виявлено, що бідолаха переніс жахливий удар мечем у потилицю приблизно 2500 років тому. Але для смерті цього удару було недостатньо — чоловік помер трохи пізніше і, судячи з того, що поруч із ним знаходилося багато різноманітних інструментів і зброї, його принесли у жертву богам, а смерть була повільною і жорстокою.

2. Піраміди

87350521-e1389832845688

Всі ми знаємо про Стародавній Єгипет, він асоціюється у нас із величними пірамідами, Великим Сфінксом, гробницями та муміфікованими останками. Але мало кому відомо, що людські жертвоприношення у Стародавньому Єгипті не були рідкістю — про це свідчить безліч зафіксованих археологічних фактів. Частіше за інші були поширені ритуальні вбивства людей після смерті правителя — перше свідоцтво того датується 3500-3200 роками до н.е. До гробниці правителя клали різноманітні товари для «існування» правителя на тому світі, а також вбитих людей, що оточували померлого. Причому на тілах «супроводжуючих» правителя людей не знайдено жодної зовнішньої травми чи каліцтва — вочевидь, обумовлено це бажанням зберегти зовнішній вигляд ритуальних жертв та униканням втрати їхньої крові. Тому досі незрозуміло, чи були ці жертвопринесення зроблені із згоди, чи були ритуальні вбивства примусовими.
До речі, військовополонені того часу також приносилися в жертву.
Подібні жертвопринесення були популярні під час Першої династії — наприклад, у гробниці короля Аха, що правив у цей час, було знайдено тіла 36 молодих чоловіків, найстаршому з котрих було всього 20 років. Всі молодики померли від удушення.

1. Сучасні жертви Уганди

image6364496x

Ми звикли думати, що традиції ритуальних жертвопринесень притаманні лише давнині і інформацію про них можна зустріти тільки в підручниках з історії. Але насправді вони ще досі існують, і тому останній пункт цієї статті — не археологічна знахідка.
У 2009-2010 роках стало відомо, що в Уганді практикують ритуальні вбивства та жертвоприношення дітей. Викрадають дітей та здійснюють ці жахливі та жорстокі жертвопринесення місцеві шамани.
Для чого ж здійснюють ці шокуючі вбивства?
Справа в тому, що відповідно з релігійними переконаннями жителів Уганди, ритуальні жертвопринесення дитини гарантують успіх і багатство, що в епоху економічної кризи в країні більш ніж актуально. Деякі вчені також вважають, що справа ще й у надзвичайно високому рівні корупції у країні — часто саме чиновники замовляють подібні вбивства, а шамани заробляють на цьому гроші, вимагаючи натомість лишень 300$ за дитину. Причому за бажанням замовника шаман може поховати дитину заживо або ж розчленувати та поховати її останки у різних місцях.
Зараз активісти борються за скасування подібних традицій, поліція Уганди застерігає батьків оберігати дітей та не випускати їх з поля зору.
Колишній чаклун, який брав учать у багатьох жертовних ритуалах та у свій час пожертвував близько 70 дітей, у тому числі свого рідного сина, нині агітує колишніх «колег» припинити ці жахливі та безглузді жертвоприношення.

 

Схожі дописи

« »